Становлення профспілкового руху на Миколаївщині

Ірина Крикалова,
головний спеціаліст відділу інформації та використання документів
державного архіву Миколаївської області

Перші профспілки на Миколаївщині виникли на хвилі масових страйків у листопаді 1905 року.

1917 р. під час Української революції розпочалася нова сторінка в історії профспілкового руху Миколаївщини. У м. Миколаїв на 01 квітня 1917 р. налічувалося 20 професійних та виробничих спілок загальною кількістю членів – 9627. Найбільш чисельними були спілки металістів (594 членів), будівельних робітників (2000 членів) та портових робітників (3386 членів).

Миколаївська професійна спілка робітників металістів була утворена у квітні 1917 р. і нараховувала 594 члени спілки, на 01 січня 1918 р. – 17200, на 01 квітня 1918 р. ­ 17570, на 01 січня 1919 р. – 10894, на 01 липня 1919 р. – 8843, на 01 січня 1920 р. – 4263, на 01 серпня 1920 р. – 6000, на 01 січня 1921 р. – 7689, на 01 серпня 1920 р. – 8000 [1, арк. 2].

У лютому 1918 р. була проведена об’єднана конференція фабрично-заводських комітетів та цехових комітетів заводів «Наваль» та «Руссуд» м. Миколаїв щодо передачі заводів радянській владі у місті [2, арк. 3-3 зв.].

Водночас з великими професійними спілками у м. Миколаїв розпочали діяльність багато невеликих профспілкових організацій, котрі об’єднували працівників споріднених професій. Так, у серпні 1918 р. був прийнятий статут професійної спілки працівників пралень та фарбувальників м. Миколаїв [3, арк. 157-158 зв.]. Статут професійного товариства «Спілка робітників друкарської справи» м. Миколаїв Херсонської губернії був затверджений Херсонським окружним судом 27 вересня 1918 р. У липні 1919 р. вказаною спілкою було запроваджено тарифні ставки для працівників [4, арк. 80-85, 108].

Профспілковою діяльністю робітники та працівники установ та підприємств досить часто займалися у робочий час, що викликало незадоволення керівництва. Дирекція Миколаївського гвоздильно-дротяного заводу 20 грудня 1918 р. вказала членам заводського комітету про необхідність працювати у робочий час, а громадською роботою займатися у вільний від роботи та безоплатний час [5, арк. 14].

У березні 1919 року були укладені колективні договори між спілкою металістів та заводоуправліннями заводів «Наваль», «Руссуд», «Темвод» із зазначенням умов праці робітників, тарифних ставок, норм виробництва та заробітної плати, умовами найму та звільнення робітників, погодинних ставок заробітної плати тощо [6, арк. 27-39].

На делегатських зборах членів спілки металістів, що відбулися 06 жовтня 1919 р. було вирішено питання щодо розподілу коштів від членських внесків: 25 відсотків – крайовому бюро, 20 відсотків – страйковий фонд, 10 відсотків – місцевій раді професіональних спілок, 5 відсотків – до фонду безробітних, 5 відсотків – для проведення культурно-освітніх заходів, 35 відсотків – на організаційну роботу спілки. На зборах розглядалося також питання щодо необхідності утворення у м. Миколаїв спілки професійних товариств під назвою «Рада професійних спілок міста Миколаєва» [7, арк. 50-52 зв.].

Цей профспілковий орган був утворений у квітні 1919 р., того ж місяця радою професіональних спілок м. Миколаїв було зареєстровано статут професійної спілки агрономів м. Миколаїв та його округи. Метою спілки було сприяння розвитку сільського господарства району, надання селянству агрономічної допомоги [8, арк. 271, 187-189 зв.].

20 жовтня 1919 р. прийнято статут ради професійних спілок м. Миколаїв, що мав сприяти розвитку професійних спілок працівників та робітників м. Миколаїв, об’єднанню їх між собою, надати захист правових, економічних та професійних інтересів робітників та службовців, сприяти культурному розвитку членів спілок, розширенню загальної професійної освіти тощо [9, арк. 54-56 зв.].

1919 р. діяла професійна спілка робітників «Харчпрому», членські внески на 01 грудня 1919 р. становили 8679 крб. 41 к., вступні внески – 185 крб., перераховано до страйкового фонду – 3471 крб. 76 к. [10, арк. 71].

Новий етап відродження профспілкових організацій України, зокрема на Миколаївщині, розпочався у січні 1920 року з відновленням діяльності губернської ради профспілок.

У цей час було відновлено роботу багатьох галузевих профспілок міста. У лютому 1920 р. поновила діяльність професійна спілки наглядачів дворів, кучерів та жіночих хатніх службовців м. Миколаїв. Голова спілки звернувся до губернської ради профспілок щодо її реєстрації, зазначивши, що за два дні від часу відкриття було отримано 317 крб. членських внесків та затверджено 8-годинний робочий день для членів спілки [11, арк. 155, 144].

1920 р. йшов процес становлення організаційної структури галузевих профспілок Миколаївщини. Часто до галузевих професійних спілок входили різнопланові установи та організації. З метою упорядкування роботи губернською радою профспілок було рекомендовано переглянути їх склад. Так, у листі організаційно-інструкторського відділу Херсонської губернської ради профспілок до спілки муніципальних працівників (професійна спілка працівників всіх установ та підприємств Миколаївського міського громадського самоуправління) м. Миколаїв від 27 квітня 1920 р № 677 були зазначені установи та підприємства, що мали входити до складу спілки: міські бойні, санітарний обоз, водопровідні майстерні, водопровідна секція при комунальному відділі, пожежна спілка, службовці та робітники цвинтару, будівельно-ремонтна секція при комунвідділі, працівники пралень та фарбувальники, перукарі, службовці. Було рекомендовано виключити з членів спілки (з переходом до інших професійних спілок) такі установи та організації: трамвайний парк, трамвайний відділ, електрична станція, електричний відділ, лікарняні установи, відділи продовольства та просвіти, біржа праці, фінансовий відділ. До складу вказаної профспілки входило 1425 членів [12, арк. 91, 13-14].

У м. Миколаїв на 01 серпня 1920 р. налічувалося 19 спілок із загальною кількістю членів 10414 [13, арк. 2].

Херсонська губернська рада професійних спілок м. Миколаїв у зверненні до всіх профспілок та відділів Всеросійських виробничих спілок Херсонської губернії у 1920 р. зазначала ряд важливих питань профспілкових організацій: необхідність проведення роботи з організації праці, боротьби з економічною розрухою, організаційного будівництва профспілок [14, арк. 264].

У травні 1920 р. у м. Миколаїв відбувся І губернський з’їзд профспілок, на котрому були присутні 130 делегатів (партійний склад з’їзду становив: 82 комуністи та співчуваючі, 32 безпартійних, 6 меншовиків та співчуваючих, 4 лівих есерів, 4 правих есерів, 1 анархіст) від 64 професійних спілок, що об’єднували 24079 членів. Зі 130 делегатів за різними формальними причинами було виключено 3 делегатів. Були розглянуті питання щодо тарифної політики, трудової дисципліни та повинності, соціального забезпечення, охорони праці, щодо організації професійних спілок, культурно-просвітницької діяльності. Резолюція щодо тарифної політики була прийнята переважною більшістю (106 проти 8), щодо загальної трудової повинності – одноголосно [15, арк. 28 зв.-35].

Виходячи з вимог того часу, 1920 р. у складі губернської профради діяв військово-мобілізаційний відділ. Мобілізації підлягали члени профспілок чоловічої статі у віці від 20-ти до 43-х років, за винятком членів спілок залізничників, водного транспорту. Родини мобілізованих членів спілок мали отримувати середній заробіток, з відрахуванням червоноармійської платні [16, арк. 180-180 зв.].

З проведенням І губернського з’їзду профспілок значно пожвавішала робота галузевих профспілкових організацій Миколаївщини. Вже 06 травня 1920 р. відбувся губернський з’їзд членів Всеросійської спілки працівників мистецтва м. Миколаїв. Були присутні делегати Херсонської спілки, м. Александрія, м. Єлисаветград. На з’їзді були прийняті рішення щодо включення до членів спілки працівників мистецтва ювелірів, граверів, фотографів та створення секцій: артистичної, музичної, технічної та образотворчого мистецтва [17, арк. 8-9 зв.].

Спілка працівників «Всеробітземліс» у Миколаївській губернії розпочала роботу у березні 1920 р., до її складу входили представники спілок агрономів, землемірів, сільськогосподарських машиністів, ветеринарів. Перший губернський з’їзд спілки відбувся у жовтні 1920 р., був затверджений план робіт та обрано правління. Для поліпшення роботи вже у січні 1921 р. до правління було дообрано 10 членів. Та лише після 3-го губернського з’їзду – 23 жовтня 1921 р. розпочалась робота профспілки: діяли шість відділів: оргвідділ, економічний, загальний, культпросвітвідділ, відділ з охорони праці, тарифний відділ [18, арк. 450-452].

1920 р. формувалися нові керівні органи галузевих профспілок. Так, 23 серпня 1920 р. відбулося засідання нового складу членів правління губпросвіти, де були сформовані такі відділи: організаційний, тарифно-нормувальний, відділ охорони праці, культурно-просвітний, дисциплінарний суд, продовольчий відділ [19, арк. 146].

Слід зазначити що діяльність повітових професійних спілок також відновилася у 1920-1921 рр. До професійної спілки працівників комунального господарства Вознесенського відділення у липні 1921 р. у м. Вознесенськ входило 127 членів (з них чоловіків – 99, жінок – 17, підлітків – 11), у повіті нараховувалося лише 3 членів [20, арк. 1-1 зв.].

У грудні 1920 р. відбувся ІІ губернський з’їзд профспілок, на котрому були присутні делегати від 34 професійних спілок [21, арк. 5-5 зв.]. У липні 1921 р. відбувся ІІІ губернський з’їзд профспілок, на котрому були присутні 296 делегатів (з них – 284 чоловіків, 12 жінок) від 25 професійних спілок [22, арк. 655].

Саме в ці роки розпочалася практика підписання колективних договорів, тарифних угод. При профспілках працювали клуби, будинки-читальні, школи лікнепу, функціонували комітети допомоги потерпілим від голоду, створювались притулки для дітей тощо.

Діяльність відділів губернської ради професійних спілок у 1921 р. проводилась досить цілеспрямовано та наполегливо.

Робота тарифного відділу губспілки у 1921 р. полягала у розробці та впровадженні основних норм оплати праці та преміювання, проводилися перевірки професійних спілок щодо норм відрядної оплати та системи преміювання (були перевірені преміальні системи працівників освіти, медичних працівників, спілки харчовиків та ін.). Так звані «калькулятори» провели обстеження 17 міських підприємств щодо встановлених розцінок на окремі види робіт та видів преміювання [23, арк. 180-181].

Організаційний відділ складав зведення щодо діяльності галузевих профспілок, надавав статистичні відомості щодо кількості членів профспілок, розробляв форми анкет. Фінансовою секцією (розпочала роботу у квітні 1921 р.) вказаного відділу проводилися перевірки та складалися кошториси спілок, розроблялася єдина система ведення рахівництва у галузевих профспілках, стягнення профспілкових внесків. З 15 по 22 лютого 1921 р. у м. Миколаїв та м. Херсон було проведено профтиждень.

Відділом охорони праці Миколаївської губернської профспілкової ради до серпня 1921 р. було перевірено та проведено унормування робочого часу (встановлено для дорослих працівників – 8-годинний робочих день, для підлітків 16-18 років – 6-годинний, для малолітніх 14-16 років – 4-годинний). Понаднормові роботи допускалися інспекторами праці та профспілками у виключних випадках. Слід зазначити, що відділи охорони праці були утворені при всіх 19 галузевих профспілках м. Миколаїв [24, арк. 32-32 зв., 37-38].

На 01 серпня 1921 р. у м. Миколаїв налічувалося 18 спілок з загальною кількістю членів 31629. Серед них найбільш численними були такі професійні спілки: робітників-металістів – 8000 членів, харчовиків – 1121 членів, працівників радянських та громадських установ – 1216 членів, працівників медично-санітарної справи «Медсанпраця» – 4800 членів, залізничників – 1300 членів, будівельних працівників – 1855 членів та спілки «Всеробітземліс»– 1797 членів.

На 01 січня 1922 р. у м. Миколаїв налічувалося 19 спілок з загальною кількістю членів 33882 [25, арк. 2].

Профспілкові організації Миколаївщини, що були утворені на тлі революційного настрою суспільства того часу, безумовно, відіграли значну роль в історії громадських організацій та, підтвердивши свою необхідність, продовжують свою роботу.

Список використаних джерел:

1. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. Р-778, оп. 1, спр. 304.
2. Там саме, ф. Р-852, оп. 1, спр. 13.
3. Там саме, ф. Р-779, оп. 1, спр. 10.
4. Там саме, спр. 126.
5. Там саме, ф. Р-775, оп. 1, спр. 4.
6. Там саме, спр. 9.
7. Там саме, спр. 10.
8. Там саме, ф. Р-779, оп. 1, спр. 1.
9. Там саме, ф. Р-775, оп. 1, спр. 10.
10. Там саме, ф. Р-779, оп. 1, спр. 136.
11. Там саме, спр. 10.
12. Там саме.
13. Там саме, ф. Р-778, оп. 1, спр. 304.
14. Там саме, ф. Р-779, оп. 1, спр. 1.
15. Там саме, ф. Р-778, оп. 1, спр. 636.
16. Там саме, ф. Р-779, оп. 1, спр. 9.
17. Там саме, спр. 101.
18. Там саме, спр. 56.
19. Там саме, спр. 151.
20. Там саме, ф. Р-766, оп. 1, спр. 17.
21. Там саме, ф. Р-779, оп. 1, спр. 5.
22. Там саме, спр. 46.
23. Там саме, спр. 42.
24. Там саме,спр. 154.
25. Там саме, ф. Р-778, оп. 1, спр. 304.