До 80-річчя заснування Миколаївського Українського пересувного драматичного театру

Серединський Олександр Валентинович
член науково-експортної ради державного архіву Миколаївської області, кандидат історичних наук

Миколаївський Український пересувний драматичний театр розпочав свою діяльність у травні 1944 року. Положення про діяльність театру було затверджено постановою Миколаївського облвиконкому від 4 серпня 1944 року № 342. Відповідно до положення Миколаївський Український пересувний драматичний театр підпорядковувався Миколаївському обласному відділу мистецтв і був самостійною господарською організацією з правами юридичної особи (пізніше театр значився у підпорядкуванні Миколаївського обласного відділу культури). Основне завдання театру вбачалося у систематичному забезпеченні районних центрів та сільської місцевості області репертуаром, затвердженим обласним відділом мистецтв. Контора театру знаходилась у м. Миколаїв по вул. 5-та Слобідська, 4 [1]. За штатом у театрі служило 60 чоловік, директором установи був призначений Шевцов [2], художнім керівником – Сухіна [3].

1944 року артисти театру двічі – з 18 липня по 24 серпня та з 27 вересня по 4 листопада – виїжджали у райони Миколаївської області. Під час гастролей артисти проводили шефську роботу серед колгоспників і у військових частинах, а також ставили платні вистави. У Миколаєві театр не мав власного майданчика і проводив вистави на випадкових майданчиках, які орендував. Всього у 1944 році у м. Миколаїв та області було поставлено 65 безкоштовних вистав і концертів та 85 платних. Більшість вистав – це українська класика: «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка, «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» Котляревського, українські водевілі [4]. Вся творча робота проводилась артистами українською мовою [5].

1945 року було поставлено нові вистави: «Шельменко-денщик» Квітки-Основ’яненка, «Безталанна» Карпенка-Карого, «Циганка Аза» Старицького. За рік було поставлено 142 платні вистави та 18 безкоштовних, на яких були присутні 30372 глядачі [6].

1946 року в творчому колективі театру було 25 чоловік, 18 з яких – молодь та 7 провідних артистів. За перше півріччя 1946 року колектив показав у тринадцяти районах області 86 вистав, на яких були присутні 16719 глядачів. Усього за рік проведено 181 виставу. Репертуар театру мав значний успіх у глядачів, однак були недоліки у роботі: відсутність режисера та недостатня кількість матеріалів для оформлення вистав [7].

У другій половині 1940-х років у Миколаївському Українському пересувному драматичному театрі ім. Шевченка працювали Брехова, Калашніков, Садовий, Яковлєв, Грачов, Неделько, Турчанінов, Мускін та інші [8].

Незважаючи на відсутність автотранспорту у театрі, артисти постійно виїжджали у райони. Перед початком вистави актори театру читали реферати, знайомлячи глядачів зі змістом майбутнього театрального дійства. Проводили обговорення з глядачами щодо переглянутих вистав, допомагали сільській самодіяльності [9].
1947 року було поставлено 7 прем’єр, 1948 року – 4, 1949 року – 9, 1950 року – 8, 1951 року – 5, 1952 року – 5. У 1947 році зіграно 217 вистав, у 1948 році – 313, у 1949 році – 320, у 1950 році – 351, у 1951 році – 361, у 1952 році – 297 [10].

У репертуарі театру більшість вистав була з української класики: «Пошились у дурні», «Глитай, або ж павук», «Дай серцеві волю, заведе у неволю» Кропивницького, «Наймичка» Карпенка-Карого, «Назар Стодоля» Шевченка, «Украдене щастя» Франка та інші [11].

У 1949-1954 роках директором театру був Мєднік, з листопада 1953 року головним режисером працював Корик, який з 1955 року обіймав посаду директора театру і зробив значний внесок у розвиток обласного театрального мистецтва [12]. У 1951 році у театрі працювало 19 творчих працівників, із яких: 2 режисера та 17 акторів (вищої категорії – 2). Колектив театру в основному складався із молодих акторів, які прийшли з театральних училищ та художньої самодіяльності [13].

На початку 1950-х років артисти Українського пересувного драматичного театру ім. Шевченка демонстрували свої вистави будівельникам Південно-Українського каналу та Каховської гідроелектростанції, виїжджали у Снігурівку, Береслав, Каховку та деякі райони Одеської та Вінницької областей. Для будівельників Південно-Українського каналу та Каховської гідроелектростанції було поставлено 32 вистави, на яких були присутні 5600 чоловік. Крім того, було проведено 4 шефські концерти для 620 чоловік [14].

1953 року було поставлено 4 прем’єри, показано 279 вистав (з них у сільській місцевості – 246) для 55989 глядачів; 1954 року – 5 прем’єр, 331 вистава (з них у сільській місцевості – 297) для 63125 глядачів [15].

1955 року театр вже мав стаціонарне приміщення у м. Миколаїв по вул. Мархлевського, 45 із глядацькою залою на 390-400 місць. У 1955 році на стаціонарі було поставлено 12 ранкових та 30 вечірніх вистав, проведено 308 виїзних вистав, з них – 285 для мешканців сіл. Вистави театру побачили 70 тисяч 400 глядачів, з них 55 тисяч 200 чоловік – мешканці сіл області. У 1955 році артисти театру поставили 8 нових вистав. У театрі на той час працювали кваліфіковані актори Петрова, Нікульцев, Філімонов, а також – Калашнікова, Леонтієнко, Розенталь, Мартинов, талановита молодь – Бабкіна, Вільфом [16].

1956 року на стаціонарі було проведено 23 ранкові та 67 вечірніх вистав, 314 виїзних вистав (всі у сільській місцевості), які побачили 95 тисяч 700 глядачів (у тому числі 70 тисяч 600 мешканців сіл). Директором театру був Корик, головним режисером – Селезньов, завідувачем музикальною частиною – Склярський. Цього року поставлені нові вистави: «Для домашнього огнища» Франка, «Лимерівна» Мирного та інші [17].

1957 року на стаціонарі було проведено 25 ранкових та 64 вечірніх вистави, 295 виїзних вистав (всі у сільській місцевості) для 108 тисяч глядачів. Поставлено 7 нових вистав. Щоб підвищити відвідування театру подавались об’яви у газети та на радіо, розклеювались афіші, встановлювалися рекламні щити, фотореклами, організовувались культпоходи до Миколаєва та колективні відвідування у колгоспах, проводилися виступи артистів театру з уривками з п’єс на радіо [18].

1958 року у театрі працювало 25 творчих працівників, поставлено 7 нових вистав. На стаціонарі проведено 22 ранкові та 58 вечірніх вистав, 348 виїзних вистав, у тому числі 255 у сільській місцевості. Театр відвідало 117 тисяч глядачів. У грудні 1958 року директором театру призначено Коломійченко [19].

1959 року поставлено 4 нових вистави. На стаціонарі проведено 15 ранкових та 39 вечірніх, 238 виїзних вистав (з них у сільській місцевості – 191), які побачили 79 тисяч глядачів (у тому числі у сільській місцевості – 52500 глядачів) [20].

У 1957-1959 роках ставилися такі вистави: «Наймичка» Карпенка-Карого, «Сорочинський ярмарок» Старицького, «Устим Кармелюк» Суходольського. Західна класика була представлена постановою «Привиди» Ібсена [21].

Наказом Миколаївського обласного управління культури від 5 вересня 1959 року № 170 були ліквідовані театр Юного глядача (ТЮЗ), обласний пересувний Український драмтеатр ім. Шевченка та симфонічний оркестр обласної філармонії [22]. Згідно з наказом Миколаївського обласного управління культури від 16 вересня 1959 року № 178 приміщення, майно і обладнання колишніх театрів Юного глядача та ім. Шевченка були передані новому обласному Українському музично-драматичному театру [23].

Миколаївський Український пересувний драматичний театр ім. Шевченка зробив значний внесок у розвиток культурного життя Миколаївщини, дарував знайомство з театральним мистецтвом як городянам так і жителям районів області.

Список використаних джерел:
1. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. Р-992, оп. 2, спр. 111, арк. 224, 226-227.
2. ДАМО, ф. Р-992, оп. 2, спр. 271, арк. 133-134.
3. ДАМО, ф. П-7, оп. 8, спр. 293, арк. 28.
4. ДАМО, ф. Р-992, оп. 2, спр. 271, арк. 133-134; ф. Р-2763, оп. 1, спр. 5, арк. 22-23.
5. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 12, арк. 17.
6. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 9, арк. 1, 6.
7. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 17, арк. 32; ф. П-7, оп. 4, спр. 320, арк. 72.
8. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 21, арк. 17.
9. ДАМО, ф. Р-992, оп. 2, спр. 1600, арк. 141-142.
10. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 17, арк. 1; ф. Р-2793, оп. 1, спр. 86, арк. 67.
11. ДАМО, ф. Р-2793, оп. 1, спр. 33, арк. 31, спр. 25, арк. 10, спр. 29, арк. 134; ф. Р-2763, оп. 1, спр. 17, арк. 1, спр. 25, арк. 2, спр. 86, арк. 77; ф. П-7, оп. 8, спр. 217, арк. 31
12. ДАМО, ф. П-7, оп. 8, спр. 663, арк. 21; ф. Р-2763, оп. 1, спр. 47, арк. 1.
13. ДАМО, ф. П-7, оп. 8, спр. 75, арк. 73.
14. ДАМО, ф. Р-2793, оп. 1, спр. 92, арк. 45; ф. П-7, оп. 8, спр. 75, арк. 74.
15. ДАМО, ф. П-7, оп. 8, спр. 663, арк. 18.
16. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 55, арк. 1; ф. П-7, оп. 8, спр. 751, арк. 10, 33.
17. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 63, арк. 1-2.
18. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 67, арк. 1-3, 12.
19. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 75, арк. 5-6, 31.
20. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 88, арк. 61.
21. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 67, арк. 1-2, спр. 88, арк. 60.
22. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 88, арк. 56.
23. ДАМО, ф. Р-2763, оп. 1, спр. 88, арк. 59.